ПРЕДЕСТИНАНТНІ СИСТЕМИ

В.П.Жалко-Титаренко

Інститут епідеміоло гії та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМН України.

Summary. The unive rse will consist of natural systems, but, at least on the Earth, exist still artificial, created b y people. Except for a creative origin artificial systems have cardinal difference from natural - they were created for someone or for something and consequently have applicability. Hence, they ar e necessary for naming "predestinanse" . Predestinansе systems consist in 3 stages. In t he beginning there is a plan. The second stage - record of a plan on the material carrier (includi ng in memory). The third stage - reading (decoding) of record and a reconstruction of system. The estimation of orderliness predestinanse system under formula Shennon's results systems in expressi on which denies the basic dogma of materialism about secondariness of consciousness and primacy of a matter. Predestinanse systems have 7 attributes which precisely distinguish them from natural. The attention pays to itself, that predestinanse systems require existence of structurally functio nal information (SFI) about own structure and construction. Except for that the system capable to read SFI is necessary, to decode and recreate it in the real form. On set of attributes the life i s predestinanse system, that is has intellectually dependent an origin. In the theory predestinans e systems the general bases of constructions - designs are considered. It is proved, that the aliv e cell and an organism are designs. Function of breakages - mutations in occurrence new predestina tion is analyzed. The elementary model predestinanse systems is offered and investigated.

 

Всесвіт є системою і сам склада ється з систем. Проте не всі системи мають походження обумовлене природними силами і законам и. Невелика частина систем утворюються штучно через цілеспрямовану творчу діяльність людини, а також інстинктивне творення притаманне тваринам. До штучних систем належить все, що замис лює і створює людина - від клюшки для нагинання гілок рясної вишні до філософських систем, сим фоній Бетховена і теорій світобудови.

Все що створюється людиною, а також і те, що за покликом інстинктів створюють тварини ( павутиння,гнізда, греблі бобрів, тощо ) відріз няється від природних систем існуванням безпосереднього прямого призначення. Природні системи мають призначення лише з точки зору окремих філософських підходів, зокрема теїстичних, чого н е поділяють інші філософські системи. Щоб відрізнити природні системи від штучних, створювани х людьми і тваринами, нема сенсу назвати їх по ознаці творення, тобто “креаційними' тому, що можуть зустрічатись системи творче походження яких важко довести. Доцільніше дати їм назву по мотивації їх виникнення. Такою є призначення. Адже ніщо не твориться без задуму про призн ачення. Все твориться для чогось або для когось. Це дає можливість назвати їх “призначальн ими' або “предестинантними' від латинського – predestinatio – призначення.

Довготривала дискуссія між креаціоні змом і еволюціонізмом точиться довкола питання - яким чином найскладніші природні системи (з окрема життя) могли виникнути без втручання творчого інтелекту, лише внаслідок збігу стихій них перебудов і ускладнень. Аргументація еволюціонизму спирається на справді добре обгрунто вану і розвинену дарвінівську теорію мікроеволюції, яку без вагань слід вважати чудовим надбанням біологічної науки і плеяди видатних науковців . На такому підгрунті давно виникла думка, що мех анізми макроеволюції, успадковуючи мікроеволюційні добутки через складний комплекс взаємин, міжв идову гібридизацію, поліплоідію, горизонтадьний перенос генів, загалом, через дію закону переход у кількості в нову якість, реалізуються у виникненні вищих таксонів. Таке рішення диктує інду ктивна інтуіція еволюціонізму.

Але дедуктивна інтуіція креа ціонізму, споглядаючи дивовижну організованість Всесвіту і, насамперед, живих систем, не погод жується брати цього на віру, і вимагає конкретної, а не інтуітивної, доволі умозорої відповіді, до якої вдаються прихильники сучасної теорії синтетичної еволюції. Таку відповідь еволюціоніз м дати не може, оскільки його макроеволюційні концепції не є точними теоріями і, на відміну в ід мікроеволюції, їх неможливо змоделювати з дарвинівською простотою і точністю.

Слід усвідомити, що глибинна від міна макроеволюції від мікроеволюції насправді стосується проблеми виникнення докорінно нов ої генетичної інформації про типи будови організмів, відповідно рівням сімейств, класів, тип ів і царин. Еволюціонізм цю відміну враховує не як основну, традиційно оперуючи класичними , ще ліннеєвського походження, ознаками вищих таксонів.

Нажаль, на такому рівні біологічна наука поки ще не готова вирішувати проблеми походження новітньої генетичної інформації. І саме в це слабке місце скерована критика креаціонистів, серед яких доволі представників точних наук. Останні, виходячи з фантастичних досягнень своїх галузей, справді мають підстави скептично ставитись до теорії макроеволюції, тому що вона переважно має інтуітивний, а н е точний характер. Навіть більше – інтуітивна теорія, для точних наук не теорія, а ті льки погляд, над яким потрібно ще добре попрацювати. Тому дебати між еволюціонізмом і креаці онізмом дещо розбіжні за об'єктом. Перші відстоюють величезний масив фактів і нау кових підходів макроеволюційної концепції, не вирішуючи проблеми походження новітньої ге нетичної інформації вищих таксонів, а другі, дещо кепкуючи над окремими протиріччями і нед оведеностями еволюціонізму, намагаються показати, що новітня генетична інформація є витв ором Вищого Інтелекту, а еволюційне древо - поступом Його задуму. Зіткнення цих підход ів корисне, оскільки закликає до поглибленого вивчення природи живого.

На нашу думку вирішення ці єї проблеми ставити виключно в залежність від обсягу емпирично накопичених знань, значить з алишати її заручником фактів, особистостей науковців, парадигм, мистецтва тлумачення і домінуючи х філософій. Саме тут треба з усією відвертістю наголосити, що якої б великої ваги не були емпи річні спостереження, дослідження, факти і феномени, якими оперують ті чи інші тлумачення, ніколи не може бути гарантії, що не з'явиться но вий факт, феномен або тлумачення, здатне перехилити аргументацію дискутантів в протилежний бік. Це дуже добре відомо в системі точних наук і абсолютно не враховується в біології, де все побуд овано на емпіриці, здатної увічнювати проблеми, особливо коли вони приховані від прямого спог лядання.

Але Природа єдина. І якщо в якійсь га лузі, навіть такій провідній як біологія, емпіризм є нормою , це не значить, що питання не може вирішуватись іншим, більш “просунутим' способом. Цим способом є шлях точної науки. Від ем піричної вона відрізняється тим, що приховану від споглядання природу світу (чи об'єкту) відтвор ює впровадивши точні означення і конкретні виміри впливів та залежностей, розбудовуючи з їх д опомогою системи взаємин - закони , теоретичні побудови, моделі. Ефективність такого підходу не вимагає обгрунтувань, оскільки доведена сучасним науково-технічним прогресом. Виходячи з цьо го спробуємо дослідити провідні озаки і властивості систем, що створюються, і знайти в них елем енти, які органічно вимагають використання інтелекту. А далі на основі отриманих критеріїв оц інити – чи існують такі “інтелектуально-залежні' елементи в живих системах.

Якщо уважно придивитись до життя л юдини, в тому числі - власного, можна швидко впевнитись, що доводиться весь час щось створюват и, починаючи від готування сніданку аж до виховання підростаючих поколінь. Тому кожна людина доб ре розуміє, що творення починається з задуму – виникнення інформації про предмет, структ уру, функцію і призначення творіння. Залежно від того який масштаб задуму, він викарбовується в пам'яті , або ще записується в записнику, чи більше - стає написаним літературним, накр есленим технічним, ескізним художнім, нотованим музичним твором чи іншим записом творчого за думу. За всіх обставин задум переноситься на один чи цілу низку матеріальних носіїв інформаці ї: людську пам'ять, записи на папері, на магнітній стрічці, на гнучкому або жорсткому диску комп'ютера, тощо. Отже наступна після задуму стадія творення - перенос задуму на матеріальни й носій, інакше - запис.

В цьому записаному стані задум завжди є закодованим, і інакше бути не може, адже навіть у такій формі як фотогр афування відтворюється не об'єкт, а його частковий образ, за яким лише людський розум здатний охопити ціле, не відбите на плівці. Тварини вже на це нездатні. Тому для того щоб перейти від з апису до створення потрібна спеціальна система, яка декодує (зчитує) записану інформацію і перет ворює її в реальність. Нотний запис прочитує музикант і відтворює музику, креслення прочитує інженерна служба заводу і будує відповідні механізми, комп'ютер зчитує інформацію і подає її н а екран монітора, автор літературного твору дає його читачеві, який його прочитує, відтворюючи в уяві записані події і обставини і так далі. Отже, крім запису і матеріальних носіїв інформац ії потрібна ще декодуюча зчитувально< /span>- відтворююча система.

Зрозуміло, що це є гранич но спрощеною схемою, яка однак має принциповий і загальний характер. Творення таким чином склада ється з трьох “з': задуму, запи су і зчитуванню-відтворенню. 

Природньо, що три “З' стосуют ься інформації, проте якої ? Мусимо наголосити, що та інформація, яка виникає при задумі які сно специфічна для любого творіння, тому й вимагає спеціального означення як “структурно -функціональної інформації< span style="font-size: 12pt; ">', скорочено - СФІ. Для виникнення природних си стем, наприклад – кристалів в насиченому розчині, гір через тектонічні процеси, опадів чер ез “дощування' хмар і т. і., потреби в СФІ не існує. Природні явища і структури виник ають за фізичними, хімічними законами при сприятливому збігу умов і обставин. Ніякого запису СФ І, тим більше систем зчитування-відтворення вони не потребують, і матеріальні носії таких зап исів відсутні.

Ще одна суттєва відмінність характерн а для предестинантних систем – для свого виникнення їм недостатньо існування складових ел ементів і матеріалів, в той час як для природних систем цього досить. Так, для того, щоб утвор илась природна крейда, достатньо покладів вапна, або, для того, щоб виникла хмара, достатньо випарування води з поверхні землі і т.д.. В цих прикладах чинником , що сприяє виникненн ю нової системи виступають природний вуглекислий газ атмосфери, що хімічно з'єднуючись з вапном дає вуглекислий кальцій – крейду, а виникненню хмари сприяє охолоджене повітря верхні х шарів атмосфери.

Предестинантним системам цього за мало. Ніколи не виникне автомобіль в магазині запасних частин, навіть як їх згорнути до купи і перемішувати мільон років і більше. Щоб побудувати автомобіль з повного комплекту його детале й, потрібно мати принаймні 2 речі - програму поступового складання і місце з інструментаріє м та майстрами. Тобто те, що приховано за поняттями СФІ та “зчитутувально-відтворюючої с истеми.'Зрозуміло, що для виникнення природних систем всього цього не потрібно.

Предестинантні системи обов'язково м ають експлоатаційну систему - тобто власника або використувача (далі скор. ЕС). Адже кожна з них свтворюється для когось або для чогось.

Предестинантні системи в період ство рення мають зростаючу впорядкованість. Так брилу мармуру, скульптор обробляє, як дотепно сказа в Роден – “видаляє все зайве'. Її впорядкованість зростає аж до закінчення творчого процесу. Відомо що для виміру впорядкованості застосовують певні одиниці вимірювання, відпові дні 2-му началу термодинаміки. Для цього послуговує зворотня величина від впорядкованості - так звана “ентропія'. Все матеріальне підкорено закону старіння і руйнації, коли зменшується впорядкованість, що відбиває зростання ентропії – S:

 

S = k ln W (1)

 

Де : W - кількість мікро-станів о б'єкту

k - стала Больцмана

S - ентропія,

ln- натуральний логаритм .

Під час створення ентропія об'єк ту зменшується, а зростає вимір впорядкованості - негентропія, яку позначають - N. Прийнято вв ажати, що:

N = 1 - S (2)

 

Виникнення природних систем може відбуватися як зі зростанням ентропії (наприклад згоряння вуглецю), так і навпаки з тимчасо вим зменшенням її (наприклад кристалізація речовини). Проте і природні і предестинантні систем и, так як і весь Всесвіт, мають спільну тенденцію до зростання ентропії. Різниця в тому, що пред естинантні системи можуть людиною відновлюватись і тоді зросла ентропія знову зменшується. При родні до цього нездатні.

Природні системи руйнуються через в плив все тих же законів природи і нема природних механізмів, або “репаративних'систем д ля їх поновлення . Предестинантні, в особі свого творця, мають систему здатну їх поновлю вати.

Для свого виникнення предестинантн і системи вимагають існування материнської системи, яка втілює згадану функцію зчитування-від творення. Без такої системи, часто складної, виникнення предестинантних систем неможливо. Такою системою може бути сама людина, а також всі створені людиною структури через які відбув ається творення - це можуть бути майстерні, заклади, машини, пристрої і т.д.. Важливо врах овувати, що система зчитування-відтворення, яка входить до “трьох з' є не просто декоду ючою методологією, а матеріально існуючою структурою, яка втілюється в материнській системі .

Перелік ознак предестинантних сис тем наведений в таблиці 1.

Таблиця 1.

Ознаки і особливості предестинантн их та природних систем

№ Ознаки і властивості с и с т е м и

п.п. натуральні предестинантні

 

1. Існування призначення нема є

2. Потреба в С Ф І нема є

З. Запис СФІ на матеріальному

носії нема є

4. Репаративні системи нема є

5. Експлоатаційні системи нема є не завсігди

  1. Тимчасова непідкореність

зростанню ентропії нема є не завсігди

7. Існування материнської сис теми нема є

 

З наведених ознак і з самого змісту предестинантних систем випливає їх зверхність над природними системами, що пов'язана побудо вою на основі СФІ. Кожну природну і предестинантну систему можна оцінити за формулою Шенно на:

 

R = 1 - ( s / S ) (3)

де : R – рівень впорядкованості системи

s - ентропія системи, як системи.

S - ентропія стану термодинамічної рівноваги

 

Але з 7-ї та 2-ї ознак в ипливає що для створення предестинантних систем використовується не тільки інформація про ст руктуру - Іs, але й інформація про елементи (складові) системи – Ie , тобто СФІ є су мою:

СФІ = Is + Ie (4)

Припустивши, що між впорядкованістю N та СФІ існує залежність через оператор q за співвідношенням :

 

N = q (СФІ) (5)

Зробивши алгебраічні перетворе ння,відповідно до (3), будов ми отримали рівняння:

R = Rs + Re + N/S (6)

 

де : R – впорядкованість пре дестинантної системи,

Rs – впорядкованість структури предестинантної системи ,

Re – ;впорядкованість елементів предестинантної системи,

N/S-співвідношення впорядкованості з ентропією у Всесвіті.

Аналіз цього співвідношен ня дає цікаві результати. Впадає в очі, що впорядкованість предестинантної системи вища за впорядкованість речовини Всесвіту (матерії), тому що співвідношення N/S має саме такий сенс і входить до виразу (6) як один з доданків. Це “з порогу' заперечує догму матеріалізму пр о первісність матерії і вторинність духу, адже СФІ, яка є витоком предестинантної системи, пор оджується духовним чинником, а не матерією ( N/S ). В рівнянні (6) ідея – втілення д уху – забезпечує зверхність впорядкованості системи над матеріальними чинниками (Re + N/S) адже :

R s= R – ( Re + N/S) (7)

 

Отримавши такий результат, поверне мость до питання про те, до якого типу належать живі системи – до природних, чи до предест инантних, оскільки це фундаментальне питання не тільки біології але й світогляду. Перелічимо ї х, починаючи з першої (див. табл.1). Живі істоти мають призначення – підтримання життя в ласного виду в екологічній ніші яку вони займають. Живі істоти будуються (вирощуються), живу ть і функціонують за рахунок розвиненої системи генетичної інформації, що є нічим іншим як СФІ . Живі істоти мають цю інформацію записану на матеріальному носієві – ДНК. Живі істоти ма ють розвинені репаративні механізми, навіть більше - вони живуть за рахунок систем самовідновл ення. Живі істоти включені в екологічні ланцюги, тобто мають Експлоатаційні ситеми за принципом – все живе за рахунок іншого. Живі істоти виникають і аж до смерті непідкорені закону ентропії (друге начало термодинаміки). Кожна жива істота створюється в надрах материнської і стоти за рахунок складної і досконалої рибосомальної системи зчитування-відтворення, яка викор истовує для цього копії з ланок генетичної інформації записаної на ДНК.

Таким чином, за переліком озн ак, живі істоти є предестинантними системами.

Для того щоб спростувати цей сакраментальний висновок потрібно одне - знайти, або хоча б вигадати конкретний незаперечний механізм, за яким без участі інтелекту може виникати в природі будь-яка структурно-фнкціональна інформація з записом на ДНК разом з відповідним де кодуючим механізмом зчитування-відтворення.

 

В теорії предестинантних сист ем , поряд з викладеними вихідними положеннями, розроблюється концепція предестинантної системи , як конструкції, що вимагає співузгодженості складових з визначеним лімітом мінливості , безпечним для її будови.

Пропонується також елементарна модель предестинантної системи на якій виконуються дослідження дії руйнівних акцій, подібн их до мутацій в живих системах, і дається спосіб кількісної оцінки категорії простого і скла дного.

Досліджується також ієрархічна структура системи, що складається з основного ядра - core та периферії.

В частині прикладання теорії предестинантних систем до тлумачення наукових досліджень про еволюційне походження життя на підставі аналізу рівняння (6) робит ься висновок, який на нашу думку є законом: вищу систему не може утворювати нижча, а тільки навпаки.

Також висувається гіпотеза з а якою процес створення життя імовірно мав деяки етапи, відповідні отриманим дослідникам ш коли Опаріна та інших біохіміків. Висувається думка, що інструментом творення є не надпр иродні дії Вищого інтелекту, а лише співузгоджена зміна імовірностей природних процесів. За цим припущенням класичні закони природи – лише кінцевий наслідок і вияв причино-на слідкових взаємин. Відтак Творчий інтелект Всесвіту можливо є Полем керування імовірностями.

ТВОРЕННЯ = СОТВОРЕНИЕ = CREATION

ПРИЗНАЧЕННЯ = ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ = PREDESTINATIO

СИСТЕМИ ПРИРОДНІ (ЕСТЕСТВЕННЫЕ)

+

СИСТЕМИ ШТУЧНІ (ИСКУССТВЕННЫЕ)

ПРЕДЕСТИНАНТНІ'

 

ВСІ СИСТЕМИ ВСЕСВІТУ

“СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ІНФ ОРМАЦІЯ'- СФІ

ТРИ “ З “ : ЗАДУМ + ЗАПИС + ЗЧИТУВАННЯ R 11;

-ВІДТВОРЕННЯ

Таблиця

  Ознаки (признаки) предестинантних систем

№ Характе р ознаки с и с т е м и

природні предестинантні

1. Існування призначення нема є

2. Потреба в СФІ немає

  1. Запис СФІ на матеріальному< /span>

Носієві немає

4. Реп аративні системи немає

5. Екс плоатаційні системи немає

  1. Тимчасова непідкореність

зростанню ен тропії немає

  1. Існування материнської

системи нема є

Ентропія - S

W - кількість мік ро-станів об'єкту

k - константа Больцмана

ln - натуральний логаритм

Негентропія - N

S = k ln W N = 1 - S

Рівень ВПОРЯДКОВАНОСТІ системи за Шенноном:

R = 1 - ( s / S )

Де R – рівень впорядкованості системи

s - е нтропія системи як системи

S - е нтропія стану термодинамічної рівноваги

Рівняння впорядкованості предестинантної системи

Попередні предумови:

СФІ = Іs + Іe

N = q ( Is + Ie )

де:

СФІ - структурно-функціональ на інформація

Is - структурно-функці ональна інформація будови системи

Ie- структурно - функціональна інформація складових

елементів системи

q - оператор, що транс формує СФІ в негентропію.

R = Rs + Re + N/S ;

Rs = R - ( Re + N/S )

де: R - впорядкованість предестинантної

системи

елементів

Rs - впорядкованість самої системи.

Re – впорядкованість складових

 

Пишите нам!     E-mail: ksono@ksono.org     Schreiben Sie uns!
Genoterra.ru - Все о Генетике вiтчизняний web-хостiнг This page written in the v
i editor