Прес-реліз

ПОМИЛКИ у ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ ДО МІНІСТРА ОСВIТИ УКРАЇНИ та до ПРЕЗИДЕНТIВ АКАДЕМІЙ НАУК УКРАЇНИ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ЗМІСТ ПІДРУЧНИКІВ

Прес-конференція, 12.05.2005, „Інтерфакс-Україна”

Десятеро українських науковців, половина з яких має докторські ступені, звертаються до Міністра освіти України та до президентів академій наук України, відповідальних за зміст підручників, з проханням розпочати перегляд підручників в плані висвітлення проблеми походження світу.

У школах ми розповідаємо дітям лише про успіхи сучасної науки та не розповідаємо про її помилки. Нам властиво дещо перебільшувати значення й можливості науки і замовчувати її обмеженість, замовчувати питання, на які вона не має відповідей. Це спричинює формування у дітей образу такої собі “тітоньки Науки” (з великої літери), яка усе знає, скрізь побувала (і в минулому, і в майбутньому) і на будь-яке питання (навіть про виникнення життя, походження Землі та Всесвіту) має 100%-во достовірну відповідь, з якою не погодиться хіба що упереджена або вузьколоба людина.

Якщо після закінчення школи людина вступить до університету, де вивчаються природничі науки, то незабаром вона зрозуміє, що насправді все є не зовсім таким або зовсім не таким, як її навчали. Ця людина побачить, що не на всі питання наука спроможна відповісти сьогодні, та що є певні питання, на які вона в принципі неспроможна відповісти. — Але що, як вона (ця людина) не вступить до подібного університету?

Тому ми мусимо бути дуже обережними щодо навчальної програми, мусимо стежити за тим, аби підручники адекватно відображали швидкий розвиток науки, й програма змінювалася відповідно до нових відкриттів і фактів. А. Гітлер якось сказав: “Дозвол ьте мені контролювати підручники, і я зможу контролювати країну...”. Те, якою Україна буде завтра, залежить від того, як ми виховаємо нове покоління сьогодні.


Виклад питання походження світу у теперіш ніх підручниках є вкрай однобічним. Грубо кажучи, червоною ниткою скрізь проведено думку, що люди колись були мавпами, мавпи — ящірками, ті — амебами, амеби — камінцями в океані, самі ж камінці виникли з водню, який, нарешті, виник з вакууму. Причому, ця думка подається не як гіпотеза, а як наукові дані, — а авторитет науки є беззаперечним. Таким чином , авторитет науки в питаннях Устрою світу використовується для виправдання дискусійних ідей у питаннях Походження цього устрою.

Помилки у підручниках, що стосуються питаннь походження і розвитку життя на Землі, можна розбити на дві групи: відверто неправдивого характеру та спекулятивно-необ’єктивного (однобічного) характеру. До першої групи, наприклад, відносяться: подача еволюційної концепції в якості теорії замість гіпотези< SPAN LANG="uk-UA">1; наведення різноманітних витворів уяви (а не наукових ф актів) — зображень „первісного плазуна”, „первісного ссавця”, &bdquo ;первісного птаха”, динозавра в напів-пірї”, „мавпо-людини”, „людськ ого стада”, різноманітних „схем родоводу людини (Парапітек...)”; вивчення давно спростованих законів (біогенетичний закон Геккеля); згадування зябер у людських зародків; твердження на зразок „Латимерія існувала 300-400 млн. р. то му, мала легені, могла дихати атмосферним киснем&rdquo ;2 і т.і.

До другої групи відносяться, наприклад: „Пір’я... виникло з рогових лусочок... плазунів”, Ласти перетворилися на кінцівки, „Кінцівки цих тварин перетворилися на ласти”, „І такий апарат [мовленнєвий] сформувався в процесі е волюції людини”, „Друга сигнальна система... створила можливість абстрактного мислення”, „Найдавніша людина дуже відрізнялась від сучасної і нагадувала мавп”, „Знадобилося мільйон років, аби людина навчилася...”, „Вік Землі становить 5 млрд. років”, „Океани називають колискою життя”, „Первинні живі організми виникли 3,5 млрд. р. тому”, концепція Геохронологічної послідовності епох3, „Загальне підняття території відбулося в неогені. ... Подібна до сучасної природна зональність з’явилась наприкінці неогену”,Ландшафти України формувалися п ротягом антропогенового періоду” „< FONT FACE="Arial, sans-serif">...Сотні млн. р. тому... закінчилася ера рептилій, а їх місце посіл и птахи і ссавці”, „Сучасне своє положення Антарктида зайняла 65 млн. р. тому”.

Слід наголосити, що усі еволюційні ідеї (не лише вищенаведені сумнівні моменти), подаються без супровідних пояснень „Так вважають учені-еволюціоністи”, але як єдине розумово прийнятне тлумачення.

Візьмімо, приміром, підручник з біології. У його структурі дуже „витонченим” способом одне виявляється вплетеним в інше, так що , вивчаючи устрій організмів (який є безсумнівним), Ви непомітно засвоюєте й еволюційне походження цього устрою (яке є дуже сумнівним). Так позанаукові постулати, суб’єк тивні інтерпретації окремої групи вчених — а саме, вчених-еволюціоністів — безп ідставно прищеплюються всім учням.

В ідеалі, про давнє минуле в підручниках мусять міститися лише впевнено встановлені відомості. Гіпотези про появу живого й неживого світу д о таких відомостей не відносяться. Тому потрібно подавати ці гіпотези надзвичайно виважено й об ’єктивно, бо Походження є ключовим світоглядним питанням.

У чому сутність креаційної гіпотези? — Креаційна гіпотеза (інша назва — ідея Розумного задуму) вирішує проблему походження живого й неживого світу в термінах створення якимсь Інтелектом. Зокрема, в ділянці походження живого світу ця гіпотеза виглядає так: усі існуючі (й вимерлі) організми походять від “основних типів” живих істот, які були створені надприродним способом. Створені види одразу ж були прекрасно організовані й наділені здатністю до певної варіабельності в рамках визначених границь4. Відмінність між еволюційною та креаційною гіпотезами полягає у тому, що еволюціоністи виключають можливість надприродного, тоді як креаціоністи таку можливість допускають, і визнають, коли без цього пояснення стає абсурдним.

Велич езна кількість видатних вчених відстоювала і відстоює ідею створеності світу якимсь надлюдським інтелектом. Серед них: Галілей, Копернік, Кеплер, Декарт, Ляйбніц, Бойль, Ньютон, Ейлер, Паскаль, Ломоносов, Вольта, Ампер, Ерстед, Берцеліус, Фарадей, Максвел, Ліней, Кельвін, Пастер, ле Шательє, Стено, Кюв’є, Вірхов, Мендель, Бекерель, Планк, Ейнштейн, Комптон тощо. — Чому у підручниках не розповідається про них та про їхні висловлювання з цього приводу?

Важли во зазначити, що еволюційне вчення в ділянці походження живого світу спирається на три постулати, й два з них мусять прийматися на віру (виникнення життя з неорганічної матерії та переростання багатьох невеличких змін в одну величезну зміну), а третій носить дискусійний характер (дуже великий вік Землі)5.

Є два виходи з ситуації, що склалася зі структурою та змістом підручників. Перший: можна зробити предмет (насамперед, біології) винятково інформативним предметом, тобто, викладати його у вигляді лише „науки про устрій”, не висуваючи гіпотез про походження цього устрою. Другий: в икладати „науку про устрій” + висувати гіпотези щодо походження цього устрою, — але вже у світлі обох гіпотез (еволюційної та креаційнной), надаючи можливість кожному учню зробити свій вибір. Факт мусить викладатися як факт, а гіпотеза — як гіпотеза. Якщо факти вкладаються в кілька гіпотез, то мусять наводитися всі вони, без замовчування чи навішування ярликів „догма”. Пропонуючи увазі дітей лише одну з гіпотез (еволюційну), ми в такий спосіб робимо за них вибір, який повинні зробити вони самі.

Давайте відмовимося від однобокого (виключно еволюційного) тлумачення Походження. Дозвольте нам мати рівне представництво з еволюційністами при укладанні підручників. Давайте виправимо помилки у підручниках і видалимо „факти”, які науковий світ вже давно спростував, та адекватно представимо альтернативні тлумачення цих самих фактів. Давайте не приховувати дискусійність деяких питань в науці.

Макси мальна об’єктивність і виваженість суджень і тлумачень у підручниках виведе нашу освіту на якісно новий рівень, зобразить перед молоддю реальний стан справ у науці й філософії, дозволить дітям визначити для себе проблемні теми, теми для роздумів. Нехай молоді люди сприймають питання Походження відкритим, нехай створюють дискусійні мінігрупи чи мініконференції для обговорення цього питання. Нехай обидва боки змагаються у більшій аргументованості своєї позиції. — Чи ж не це відповідає духові змін та свободи, яким повіяло у нашій країні?

Підго товка підручників знаходиться в руках академій наук України (насамперед, НАНУ та АПНУ), а абсолютну більшість в їхньому керівництві складають еволюціоністи, які є у питанні Походження, переважно, догматиками (застосовують тактику ігнорування опонентів, термінологічних ігор, „апріорних висновків”, тощо). Ця „глуха стіна” й змушує нас звернутися до Міносвіти й президентів академій наук через ЗМІ.

О крім того, у наданні виключної переваги еволюційній парадигмі ми вбачаємо порушення 4 статей Конституції України: гарантоване право кожній людині на вільний розвиток своєї особистості (ст. 18), на свободу думки і слова (ст. 29), на свободу совісті і релігії (ст. 30), на освіту (ст. 48). Людина повинна розвиватися вільно, маючи право на вибір при формуванні свого світогляду.

6< /SPAN>Походження світу є цент ральним світоглядним питанням. Одне діло подавати гіпотези науки з чітким зазначенням слабк ості цих гіпотез, а зовсім інше — без такого зазначення й з прихованою думкою, що це єдиний правильний напрям думок.

З повним текстом Звернення до Міністр а освіти можна ознайомитися на сайті http://NT-Creaz.org.ua

1 Бо ключові моменти досі не знайшли наукового підтвердження.

2 Тоді як живих латимерій періодично ловлять зараз, і вони не мають ніяких леген ь

3 Тоді як 80-85% земного суходолу не містять бодай трьох (з понад десяти) геологічних періодів у правильній послідовності.

4 Юнкер Р., Шерер З. История происхождения и развития жизни. Основные положения и понятия для уроков биологии. СПб., 1997. — 264 с.

5 Зазначимо коротко про згадані три постулати. Щодо першого зі згаданих постулатів: у спробах еволюційно пояснити появу життя наука зайшла у глухий кут, й пояснити появу життя в рамках відомих законів природи досі неможливо. Щодо другого: результатом мутацій є лише зміна вже існуючих структур, а численні зміни вже існуючих структур неспроможні вилитися в появу нових структур. Щодо третього: більшість фактів та методів датування вказують на значно менший вік Землі, аніж потрібні для еволюції мільярди років.

6 І ми вже маємо позитивний досвід цього на місцевих рівнях: щорічні симпозіуми „Человек и христианское мировоззрение” в Криму, „Феномен співіснування двох парадигм: креаціонізму та еволюційного вчення” (Київ, Міжнародний Соломонів Університет, 2000), „Чи реальна макроеволюція (прогресивна еволюція)?” (там само, 2002)

Пишіть нам!     E-mail: ksono@ksono.org     Schreiben Sie uns!
вiтчизняний web-хостiнг This page written in the vi editor